В умовах розвитку інформаційного суспільства питання набуття і реалізації прав інтелектуальної власності набуває особливої актуальності та, відповідно, потребує постійного оновлення, вдосконалення процедури захисту цих прав. Найпоширенішим способом захисту порушених прав та інтересів є судовий захист.

На сьогодні в Україні справи про захист прав інтелектуальної власності вирішуються  в порядку цивільного, господарського та адміністративного судочинства.  Про інтерес до вдосконалення судового захисту права інтелектуальної власності свідчить значна увага до питання створення спеціалізованого суду, до сфери повноважень якого належатиме розгляд даних питань.

Питання створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності останнім часом набуло особливої актуальності. Активне обговорення цієї проблеми ілюструє наскільки різними є думки з цього приводу. Багато науковців, юристів та патентних повірених вважають, що створення спеціалізованого суду позитивно впливатиме на терміни та якість розгляду справ і винесення рішень суддями, однак існують думки про те, що новостворена спеціалізована судова установа навряд чи зможе істотно змінити ситуацію.

Тому доречним буде розглянути питання необхідності створення спеціалізованого суду інтелектуальної власності, ознайомитися з досвідом інших країн та  проаналізувати перспективи створення нової судової установи в Україні.

Вперше про створення спеціалізованого суду йшла мова ще у Законі СРСР «Про винаходи в СРСР» 1991 року, який передбачав розгляд справ пов’язаних із винахідницькою діяльністю Патентним судом СРСР. У 2001 році інтерес до створення спеціалізованого суду висловив Президент України у своєму Указі «Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності», яким постановив Кабінету Міністрів України вивчити дане питання. У 2009 році на необхідності створення суду акцентувала увагу  Колегія Державного департаменту інтелектуальної власності у Програмі розвитку державної системи правової  охорони інтелектуальної власності в Україні на 2010 – 2014 роки. Нарешті, у зв’язку із проведенням судової реформи, створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності  передбачено новою редакцією Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) від 02.06.2016. Для створення вищезазначеного суду відведено 12 місяців з дня набрання чинності Законом (п. 15 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення»).

Доцільність створення спеціалізованого суду з питань інтелектуальної власності  обумовлена зростанням кількості справ щодо захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності. Такі активні зміни перш за все пов’язані зі збільшенням кількості правовласників у сфері авторського та суміжних прав.

Не секрет, що у 2013 та 2014 році Україну було включено у сумнозвісний Список 301 (щорічна спеціальна доповідь 301 міністерства торгівлі США (USTR) щодо країн, які не забезпечують ефективний захист прав інтелектуальної власності), що свідчить про те, що права інтелектуальної власності в Україні порушуються досить широко.

Коли про проблему ефективності захисту прав інтелектуальної власності громадян України заговорили вже й іноземні держави, очевидним є те, що удосконалення цієї процедури є необхідним. Проблема полягає в тому, що не кожен, на превеликий жаль, розуміє всю цінність права інтелектуальної власності, а відповідно і зневажає потребою у його захисті. Пояснити це можна тим, що право захисту інтелектуальної власності у світовій правовій системі з’явилось не так вже й давно, а в Україні за часів існування Радянського Союзу навіть не існувало такого терміну, як «інтелектуальна власність». Окрім формування обізнаності громадян у цій сфері, забезпечення ефективної системи правової охорони прав інтелектуальної власності безумовно є важливим.

Спеціалізовані суди з питань інтелектуальної власності використовує на практиці значна кількість іноземних держав, в одних вони діють досить давно і станом на сьогодні мають досвід більше 50-ти років, а в інших почали свою роботу зовсім нещодавно, у одних спромоглися стати «перлиною у намисті» федеральних судів, а в інших так і не стали дієвим механізмом захисту прав.  Досвід іноземних держав у даній сфері допоможе виявити позитивні моменти та уникнути помилок у процесі створення та функціонування спеціалізованого суду в Україні.

Прикладом ефективного функціонування спеціалізованого суду є один з найстаріших та найбільших судів – Федеральний патентний суд Німеччини, модель якого була взята за основу при створенні спеціалізованого суду у Російській Федерації (2013р.) та Білорусії (2015 р.). Федеральний патентний суд був створений 1 липня 1961 року в м. Мюнхені. Справи у першій інстанції розглядає Федеральний патентний суд, у другій інстанції (в апеляційному порядку) – Федеральний верховний суд.

Суд має у своєму складі близько 120 суддів, які призначаються довічно та не можуть бути відсторонені від виконання свої обов’язків і переведені до іншого суду без їхньої на те згоди (це створено для того, аби не допустити утисків інтересів суддів через прийняті ними рішення). Працюють професійними суддями у патентному суді не лише юристи, більше половини суддів мають вищу освіту в галузі природничих наук або в області техніки і є, так званими, патентознавцями. Особливістю є те, що судді, які не мають юридичної освіти, відповідно до вимог, повинні мати окрім досвід роботи за фахом ще й знання з юриспруденції, а саме у галузі патентного права. Відповідно, при розгляді справи у суду зникає потреба у залученні сторонніх експертів, що значно пришвидшує процес розгляду справи та винесення рішення по ній, а також дозволяє при взаємодії суддів та патентознавців винести максимально якісне та правосудне рішення.

У Федеральному патентному суді Німеччини, починаючи з 2003 року стартував проект «електронна судова справа». У рамках якого суд поступово переходить на повний електронний документообіг. Окрім налагодження системи електронного документообігу, у суді створено «електронні зали судових засідань», завдячуючи яким суддя під час розгляду справи завжди має доступ до необхідної інформації в електронному вигляді. З 2000 року всі судові рішення Федерального патентного суду постійно публікуються на сайті суду (www.bundespatentgericht.de) під пунктом меню «Рішення».

Третейський суд у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності у Республіці Білорусь, який, як було зазначено, створений за зразком Федерального патентного суду Німеччини, так і не став дієвими механізмом захисту прав інтелектуальної власності, що зумовлено, перш за все, незмінністю судової колегії, уповноваженої розглядати та вирішувати спори, які виникають з права інтелектуальної власності, а також відсутністю правової можливості оскарження рішень вказаного суду.

Чи не чекає таке ж майбутнє Україну?! Адже, відповідно до виділених Законом строків, вже через 2 місяці в Україні має бути створений Вищий суд з питань інтелектуальної власності.

Станом на сьогодні, не вирішено якими процесуальними нормами керуватиметься суд при розгляді справ, можливо це буде ЦПК України, можливо ГПК України, але не є виключенням створення окремого процесуального закону для вирішення питань у сфері інтелектуальної власності.

Також незрозумілим залишається питання місцезнаходження даного судового органу. Враховуючи принцип територіальності судів (ст. 125 Конституції України; ч.1 с.17 Закону), який означає доступність правосуддя для всього населення, рівномірне поширення судів на всі територіально-адміністративні одиниці України, вирішити питання місцезнаходження суду досить непросто.

Досить суперечливою, на наш погляд, є назва новостворюваної установи - «Вищий суд з питань інтелектуальної власності». Оскільки він планується  як суд першої інстанції, очевидно, більш прийнятними були б: «Суд з питань інтелектуальної власності» або «Патентний суд України».

Отож,  на шляху до створення ефективного спеціалізованого суду необхідно вирішити ряд непростих питань.

Що ж думають з приводу доцільності створення в Україні суду з питань інтелектуальної власності, а також проблематики з даного питання фахівці у сфері інтелектуальної власності? Своєю думкою з нами поділився Керівник Центру експертних досліджень НДІ інтелектуальної власності НАПрН України, к.ю.н., судовий експерт, патентний повірений, Голова правової ради АНСЕУ – Петренко Сергій Анатолійович.

Сьогодні активно обговорюється ідея створення в Україні Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Як Ви ставитеся до таких ініціатив?

Насамперед хочу зазначити, що на сьогодні це вже не ідея, це факт закріплений на законодавчому рівні Законом України «Про судоустрій і статус судді». Але, цей суд поки що не створено, до кінця не зрозуміло як буде побудована його робота, зокрема в контексті процедури залучення спеціальних знань для вирішення справ, пов’язаних з об’єктами інтелектуальної власності. Однак вважаю, що подібний крок є позитивним, і вкрай необхідним, адже:

• дозволить сформувати якісно новий суддівський корпус з найбільш досвідчених фахівців у сфері інтелектуальної власності, які мають великий практичний досвід розгляду справ, пов’язаних з об’єктами інтелектуальної власності, якщо ми кажемо про суддів, або участі у розгляді таких справ, якщо ми кажемо про адвокатів, патентних повірених, науковців. Тобто, мова йде про осіб, які повинні мати не тільки відповідну теоретичну підготовку, а й практичне розуміння цієї непростої матерії – «об’єктів сфери інтелектуальної власності»;
• дозволить скоротити терміни розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності.

Іншими словами ми повинні отримати професіональну, оперативну структуру для вирішення справ, пов’язаних з припиненням порушення прав інтелектуальної власності та визнанням недійсними охоронних документів. 

Якими процесуальними нормами, на Ваш погляд, мусить керуватися суд при розгляді справ? Чи необхідне додаткове законодавче врегулювання зазначеної сфери правовідносин?

Наскільки мені відомо, зараз іде робота над змінами до процесуального законодавства, яке повинно бути уніфіковано, у тому числі й для застосування Вищим судом з питань інтелектуальної власності. Якщо законодавець справиться з цією задачею, то питання створення окремого процесуального закону, на мою думку, втратить актуальність.

Яким чином, на Ваш погляд, має бути вирішено питання місцезнаходження даного судового органу?

На сьогодні переважна більшість справ у сфері інтелектуальної власності розглядаються у м. Києві, а якщо вже більш точно казати, то господарським судом м. Києва та Солом’янським районним судом м. Києва. На те є об’єктивні причини, зокрема Солом’янським районним судом м. Києва розглядаються позови фізичних осіб щодо визнання недійсними охоронних документів на об’єкти інтелектуальної власності, де відповідачем виступала Державна служба інтелектуальної власності.

Тобто, як було зазначено вище, в Києві, зокрема в зазначених судах, зосереджені найбільш досвідчені у розгляді справ пов’язаних з об’єктами інтелектуальної власності судді. Те саме стосується й адвокатів, судових експертів, тощо.

Тому розташування такого суду у м. Києві є логічним і цілком виправданим кроком. Впевнений, що сучасні засоби комунікації дозволять без проблем з будь-якого куточка України мати доступ до діяльності суду. На крайній випадок – у нас активно впроваджується проведення засідання з використанням скайп-конференцій.

Підводячи підсумки хочемо зазначити, що ми повністю поділяємо думки тих експертів, які підтримують ініціативу створення в Україні Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Необхідною умовою його створення повинно бути прийняття нових законів чи внесення змін до діючих, якими б регулювався порядок створення Суду, правовий статус його суддів та апарату, розгляд  справ, чітко визначена підсудність та підвідомчість.

Автори:

Швець Анна Володимирівна
Юрист, заступник директора
ТОВ «Юридична консалтингова група «Яремчук та Партнери»

Ткаченко Яна Олексіївна
студентка Університету державної фіскальної служби України
стажист  ТОВ «Юридична консалтингова група «Яремчук та Партнери»