Ще сто років тому ніхто навіть не міг уявити, що перед суспільством постане питання: «Чи може бути суб’єктом авторського права штучний інтелект?». А сьогодні вже існують роботи, які здатні створювати музику, картини тощо. Наприклад, 25 жовтня 2018 року на аукціоні був проданий портрет «Едмонд де Беламі» за 432 500 доларів. Ця картина створена нейромережею, код для якої написав Роббі Баррат, 19-річний програміст з Стенфордського університету. Програмісти «Яндексу» також створили незвичайну нейромережу, яка вміє складати музику і створювати її в стилі тих творів, які писали відомі композитори минулого.

 

Саме тому на міжнародному рівні активно обговорюється їх правовий статус та навіть визнання як «електронних осіб». Провідні країни світу вже розробляють нормативно-правові акти, які регулюють аспекти авторства штучного інтелекту.

Українське законодавство поки не містить норм, що регулюють питання, пов’язані з авторством на твори, створені без участі людини. Закон України «Про авторське право і суміжні права» зазначає, що «автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір» (ст.1) [1]. Це положення свідчить про те, що авторське право не поширюється на твори, створені штучним інтелектом, тобто будь-яка особа може вільно використовувати такі твори.

В контексті даного питання слід відрізняти твори, створені за допомогою штучного інтелекту, але потім оброблені людиною, та твори, створені штучним інтелектом. До першої групи творів входять: фотографії, оброблені в графічному редакторі (наприклад, Adobe Photoshop); відео, оброблені у відео редакторі (наприклад, Sony Vegas Pro) тощо. В таких роботах відчутним є творчий внесок фізичної особи, тому авторство визнається за нею. Щодо другої групи творів, то вона не підпадає під захист авторського права в більшості країн світу, адже вони не визнають штучний інтелект автором твору.

Наприклад, законодавство Австралії містить положення про те, що твір, створений комп’ютером, не може захищатись авторським правом, оскільки він не створений людиною. У Великій Британії законодавство  визнає автором твору, створеного комп’ютером, того, чиї зусилля були необхідні для створення твору. Бюро із захисту авторських прав США в одному з рішень підкреслило, що зареєструє оригінальну авторську роботу за умови, якщо вона була створена людиною. Така позиція підкріплюється законодавством, в якому йдеться про те, що авторське право захищає лише плоди інтелектуальної праці, підвалинами яких є творчі здібності розуму.

На відміну від більшості країн, законодавці Японії притримуються поглядів, що автором твору може бути штучний інтелект. Не дивно, адже Японія є світовим лідером з виробництва робототехніки. У 2016 р. в Японії на засіданні державної комісії з інтелектуального права було прийнято рішення розпочати розробку нормативних документів щодо захисту авторських прав на продукти творчої діяльності, створені штучним інтелектом.

Отже, можна виокремити три основних підходи до творів, створених штучним інтелектом:

  1. Вони не підпадають під критерії захисту авторського права (за аналогією з фольклором);
  2. Автором таких творів є особа, яка розробила штучний інтелект, який створив твір;
  3. Автором таких творів є штучний інтелект.

На мою думку, за штучним інтелектом все таки повинна бути закріплена можливість визнання автором твору, але доречно було встановити скорочений термін охорони таких творів та відсутність особистих немайнових прав.

Припускаючи, що за штучним інтелектом все таки визнана можливість бути автором, виникає також питання щодо його відповідальності за правопорушення. Науковці вважають, що повинні бути застосовані звичайні види юридичної відповідальності, але з пристосованими до специфіки суб’єкта санкціями.

Отже, безперечним фактом є те, що за штучним інтелектом стоїть майбутнє. Наразі в Україні розробка штучного інтелекту та його законодавче закріплення знаходиться на початковому етапі, на відміну від провідних країн, які вже мають законодавчу базу з цього питання. Тому у нас є можливість аналізувати закордонний досвід та адаптувати його до специфіки України.

 Список використаних джерел:

  1. Закон України «Про авторське правоі суміжні права» №3792-ХІІ від 23.12.1993 зі змінами та доповненнями.